Історія села та школи

 

с. Переорки. Перша письмова згадка про село датується 1426 роком.

 

Немало цікавих сторінок має історія села. У 1609 році поміщик Стрижевський побудував ґуральню на території, де тепер знаходиться вулиця Шевченка. В цей час в поселенні було 13 господарств. Спиртзавод графа Стрижевського проіснував з 1610 року по 1764 рік .

В 1764 році на водозливі річечки Перегонівки було побудовано новий спиртзавод поміщиком Моразьким, звідси і пішла назва Перегонівські, а пізніше Переорські землі. В 1764 році в селі налічувалося 37 господарств, у 1861 році — 77 господарств, а в 1914 році —161. Кращі землі належали поміщикові Грохольському, який мав під своїм володінням селян, які проживали на території сіл: Стрижака, Слобода Стрижавська, Лаврівка, Переорки. Населення відбувало панщину 4–5 днів на тиждень. Частина селян працювали на ґуральні пана Грохольського.

На початку 18 століття почалися антикріпосницькі повстання, які не обминули і села Переорки. Восени 1830 року через село проходив загін Устима Кармалюка.

З 1905 року у Переорках були селянські заворушення, якими керував член РСДРП Чуковський І. І.

В 1917 році розпочалась Жовтнева революція, яка закінчилась перемогою трудящих. Звістка про перемогу над царизмом швидко дійшла до жителів села Переорки. В березні 1917 року в селі було обрано Ревком селянських депутатів, головою став Давидюк Семен Гнатович.

22 червня 1941 року розпочалась Велика Вітчизняна війна. 19 липня 1941 року гітлерівці окупували село Переорки. Місцем базування партизан стає Чорний ліс. Тут в глибоких ярах були вириті глибокі землянки, замасковані ялинками і соснами. Це були цілі поселення партизанів, звідкіля вони нападали на фашистські комунікації, загони, військові частини.

19 березня 1944 року частини Червоної Армії звільнили село Переорки.

За участь у Великій Вітчизняній війні понад 50 сельчан були відзначені урядовими нагородами. Серед них — учасники оборони Москви, Сталінграда, битви під Курськом, розгрому фашизму В Україні і за кордоном, штурму Берліна. Від стін Сталінграда Душук П. Ю., Мельник В. К, Дідух Г. І., Діденко О. М. дійшли до Берліна, добивали ворога в його лігві. За участь у Великій Вітчизняній війні і в партизанському русі були нагороджені орденами і медалями «Партизан Вітчизняної війни» М. В. Ігнатенко. І.П Дудник, С.Т. Дідух, В.З. Качур і цей список далеко не повний.

Нині село нараховує 300 дворів, де мешкають 815 жителів. Село відноситься до Мізяківсько-Хутірської сільської ради. Голова — Корль Василь Іванович.
тел. 58-21-53.

Що стосується освіти, то в 1898 році у прибудові церкви було засновано школу, а в 1905 році було побудовано початкову школу. У 1922 році було організовано бібліотеку, хату-читальню.

               2002-2008 p. p. добудована прибудова до школи. А у 2012 р. за сприяння дирекції школи, адміністрації району, відділу освіти, спонсорської допомоги та силами батьків у цій прибудові відкрито нову їдальню.